Методична робота

Участь в районному етапі Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року - 2020" у номінації "Зарубіжна література"

Моя педагогічна ідея

У сучасній школі особливо гостро стоїть проблема розвитку критичного мислення учнів. Здобувачі освіти мають підготуватися до того, щоб бути здатними обробляти великі шматки інформації, перетворювати її в гнучкі схеми і використовувати у відповідних життєвих ситуаціях, набути навичок творчого аналізу та інтерпретації.

На мою думку, результатом навчання у загальноосвітньому закладі має бути сформована компетентна особистість. Здійснити це непросте завдання можливо тільки через продуктивну, активну діяльність на уроці, організовану за допомогою різноманітних оновлених методів і прийомів навчання.

Завдання вчителя – створити умови для самоствердження, самореалізації та саморозвитку особистості. Головними принципами в роботі педагога мають бути проблемність, усвідомлене сприйняття , зацікавленість, самостійність, терпимість, емоційна розкутість, психологічний комфорт.

Тому й зацікавилася педагогічною ідеєю розвитку критичного мислення учнів. Уроки зарубіжної літератури – це приязне,відкрите, емоційне і ,разом з тим, наукове спілкування, під час якого відбувається трансформація вчителя і учнів у читачів, які торують незвідані літературні стежки, дивуються, сперечаються, діляться враженнями, пізнають щось нове, вчаться аналізувати життєві події.

Ставлю перед собою чітке завдання – навчити дітей читати художній твір, а це передбачає уміння відчувати приховані думки; бачити життя героїв, їх внутрішній світ; робити висновки, уявляти можливе продовження твору; знаходити ключові слова, важливі деталі, потрібні для розуміння прочитаного.

Щоб учні повноцінно, цілісно сприйняли твір, користуюся таким художнім прийомом, як «входження у твір». Проводжу знайомство з персонажами: їх енергетикою, світосприйняттям, моральними нормами, способом мислення, поглядами на світ. Тут в нагоді стає метод сторітелінгу, особливо ефективний в епоху технологій, коли факти, що їх мають запам’ятати на уроках учні, губляться серед інформаційного шуму. Вдало побудована історія має великий шанс прижитися серед учнівської аудиторії. Адже розказування історій передбачає вкраплення власного або чужого досвіду, комунікацію та емоційне співпереживання.

Для розвитку вміння побачити та сформулювати проблему, вміння діяти в нестандартних ситуаціях, для активізації творчих здібностей учнів і реалізації їх творчого потенціалу використовую різні методи та прийоми: передбачення за ключовими словами, слова-асоціації, інтелект-картки, ментальні карти, лист до героя.

Зокрема, вправа «Читацький театр» допомогає не тільки вчитися критично мислити, а й сприяє подоланню страху перед публічними виступами, розвиває життєві компетентності. Групам школярів видаються окремі текстові фрагменти, для демонстрації одноліткам. На відміну від типової інсценізації п’єси, ця вправа вимагає розігрування міні-вистави у довільному форматі. На основі поданого матеріалу демонструється конфлікт, розкривається тема чи передається певне повідомлення. Учні самі обирають, на чому зробити акценти.

 Саме технологія розвитку критичного мислення розрахована не на запам’ятовування, а на осмислений творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук шляхів її рішення.

Основою технології є ненав’язливість, відсутність категоричності й авторитарності з боку вчителя, надання учневі можливості пізнати себе в процесі отримання знань.

         Таким чином, критичне мислення – це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, сприяє розвитку такої особистої риси, як креативність, і формує творче мислення, творчу компетентну особистість.

 Тема. Образ Гуллівера як художнє втілення просвітницьких ідеалів Джонатана Свіфта.

Мета: продовжити текстуальне дослідження роману (р.ІІ-VІІІ), зробивши головний акцент на з’ясуванні звичаїв та державного устрою Ліліпутії та характеристиці образу Гуллівера, крізь призму сприйняття якого подано художню модель Ліліпутії, розкрити тісний зв’язок образу Г. й усього роману С. з його просвітницькими переконаннями; вчити учнів усвідомлювати специфіку певної доби та особливості її худ. відтворення в літературі; розвивати й удосконалювати навички поглибленого смислового дослідження тексту; сприяти розвиткові критичного ставлення до реалій сучасності та активної життєвої позиції.

Обладнання: фрагменти кінофільму «Мандри Гуллівера»

Епіграф: Немає людини більш сліпої, ніж та, яка не хоче бачити.

Джонатан Свіфт

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку.

ІV. Текстуальне дослідження розділів ІІ-VІІІ першої частини «Подорож до Ліліпутії».

Герменевтична бесіда

-         З чиєї точки зору перед читачем постає Ліліпутія?

-         Як ви вважаєте, це бачення слід вважати об’єктивним чи суб’єктивним?

(«Вся місцевість здавалася суцільним садом, а обгороджені лани, приблизно сорок квадратних футів кожний, скидалися на квітники. Лани чергувалися з лісами, де найвищі дерева, на мою думку,були не більше семи футів заввишки. Ліворуч від себе я бачив місто, що нагадувало театральну декорацію»).

-         Знайдіть у цій цитаті ключові слова, які доводять, що бачення Г. збігається з авторським баченням. («Театральна декорація». Цим самим С. ніби налаштовує читача не довіряти тому, що бачать очі Г., адо всього ставитися критично. Штучність, іграшковість, фальшивість відразу мають насторожувати мислячу людину, а саме на мислячих читачів-сучасників і розраховував С.)

Прийом «Читання з маркуванням».

Учні поділяються на фахові групи:

Мандрівники

Географи

Правознавці.

Самостійна робота учнів над заповненою кліше-таблицею

«Закони, звичаї й традиції Ліліпутії».

Обговорення під час перевірки виконання самостійної роботи.

Запитання і завдання

1.     Порахуйте історичний час існування Ліліпутії в роках. (500 р.) До яких держав вона належить, стародавніх чи молодих?

2.     Як ви вважаєте Мілендо цивилізоване місто чи ні?

7. Чи існують у сучасному світі монархії чи імперії? Наскільки вони є прогресивними як форма правління?

8. Розкрийте сенс алегорії політичних сил.

9. Як ви вважаєте, релігія – це спрва державна чи особиста?

Наведіть приклади релігійної нетерпимості, що стали причиною воєн і людських страждань.

10. У чому, по-вашому, полягає парадокс дії законів Л.?

Чи спостерігаємо ми це у реаліях теперішнього життя?

11. Чи є прогресивною модель освіти у Л.?

12. Алегорично долю Г. розглядаємо як долю освіченої частини народу.

13. Поясніть істинну причину війни.

14. Зробіть висновок щодо добору кадрів на керівні посади.

Мій профіль на дистанційному курсі "Візуалізація: зробимо урок яскравішим, цікавішим та доступнішим» - як успішний проект. Коучинговий підхід

Результати роботи на дистанційному курсі.

 Ментальна карта

Стрічка часу у курсі

Оцінки ДК2018

Із виступу на засіданні вчителів основ здоров'я про значення валеохвилинок на уроках

2018 рік

Про необхідність проведення хвилинок здоров’я на уроках сьогодні переконувати нікого не потрібно. Валеохвилинка (від лат valeo – «бути здоровим») – це хвилинка відпочинку на уроці, яка враховує триєдине поняття про здоров’я: не тільки фізичне, а й психологічне, і духовне. Здоровий урок – це урок, яукий зберігає сили і бажання дітей далі працювати далі.

            Одним із показників інтегральної характеристики професіоналізму педагога є здоров’язбережувальна компетентність. Творчий підхід вчителя до планування уроку реалізується не тільки в виборі навчального матеріалу, але й у продумуванні хвилинок відпочинку. До того ж зміст валеохвилинок може органічно поєднуватися з програмним змістом заняття.

            Метою таких занять є створення комфортної атмосфери на уроці, зняття розумового перевантаження, психічної напруги, відновлення позитивного енергетичного тонусу. Хвилинки здоров’я вводяться для того, щоб учень мав якнайкращі можливості для найефективнішого засвоєння інформації. Вони переважно прості у виконанні, дають дітям велике задоволення, викликають радість в душі, а головне – мають ефективний комплексний вплив на формування їхнього здоров’я. За допомогою вправ такого роду можна заохотити школярів працювати активніше та успішніше.

            Хвилинку здоров’я можна проводити вже на початковому етапі втоми: 8-11-та хвилина заняття. Обов’язковою нормою є перерва на відпочинок на 20-25-й звилині уроку. Кожен учень має право у будь-який момент уроку попросити динамічну паузу або валеохвилинку.

            У виступі мова йтиме про книгу Анни-Марії Богосвятської, кандидата філологічних наук, доцента кафедри гуманної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, члена-кореспондента Ноосферної академії  науки і освіти, Лицаря Гуманної Педагогіки та Марії Кіби,учителя зарубіжної літератури, англійської мови ЗОШ №8 м. Дрогобича   «Давайте відпочинемо. Сезонні валеохвилинки». Пропонований посібник об’єднує надбання і здобутки багатьох педагогів для учнів різного шкільного віку. Автори хотіли створити книжку-помічник для кожного небайдужого вчителя чи вихователя, який намагається зробити урок цікавим, успішним і принести позитив учням.

            Усі завдання з посібника можна умовно поділити на вправи для зору, дихання. Зміцнення м’язів рук, правильної постави і відпочинку хребта, вправи-руханки, вправи на розслаблення, відновлення сил, зняття втоми, розвантаження емоційної й інтелектуальної напруги, для гармонізації роботи півкуль головного мозку, відновлення нервових клітин.

            Автори також ввели ще один нетиповий поділ валеохвилинок – сезонні валеохвилинки. Вправи підібрані так, що передають настрій природи,який характерний кожному з чотирьох сезонів року. Природовідповідне розуміння ритмічності життя людини, дитини зокрема, відповідає великій мудрості наших предків: жити в злагоді з тим, що нас оточує. Вчі вправи разом утворюють цикл, як і сама природа, проходячи через всі сезонні зміни в цілорічному циклі навчального року.

            Бажаємо всім сміливості у творчих пошуках, натхнення і майстерності у вихованні неординарних і талановитих учнів.

Круглий стіл. Методичні рекомендації для проведення

         Із виступу на засіданні Чортківської районної творчої групи учителів української та зарубіжної літератури 

         у Колиндянській ЗОШ І-ІІІ ст. 2014 рік

У кожного народу є свої великі постаті, які є його совістю і гордістю, які втілюють його душу, прагнення, національну свідомість і особливості саме цього народу. Так в Україні це Тарас Шевченко, у Польщі – Адам Міцкевич.

Два генії українського і польського слова жили й творили в один час.

У Польщі, де знають і шанують творчість Кобзаря, 200-річчя Великого Пророка Землі Української було урочисто відзначено 9 березня о 12 год. У Варшаві, Любліні, Жешові та інших містах Польщі, на центральних площах відбулося публічне читання творів Т. Шевченка.

Ми в нашій школі також внесли свою лепту до великого ювілею українського генія. Тут слід відмітити круглий стіл учнів 9 класу та вчителів світової та української літератури на тему: «. Тарас Шевченко і Адам Міцкевич – два генії українського і польського слова.».

Методика проведення бесіди за «круглим столом» у педагогічній науці  відпрацьована достатньо.

Бесіда – діалог, розмова вчителя й учня, учителя й колективу учнів. Бесіда за «круглим столом» розглядається у виховній практиці як форма моральної освіти, громадянського виховання, форма організації всебічного обговорення нагальних проблем колективу.

Термін «круглий стіл» походить з середньовічних лицарських романів про короля Артура, де розповідається як на королівських банкетах лицарі сідали за круглий стіл, щоб не було суперечок з приводу того, хто сидить на почесному кінці столу, а кому дісталося непочесне місце.

Згодом круглий стіл став неодмінним атрибутом міжнародних конференцій, дипломатичних переговорів. Вислів «сісти за круглий стіл» тепер означає почати доброзичливий обмін думками, миролюбні переговори. А також, що не менш важливо, рівноправність усіх учасників обговорення.

Тематика, зміст і методика проведення бесід ускладнюється залежно від рівня розвитку учнів: від керівної ролі вчителя до учнівського самоуправління під час обговорення.

Ефективність бесід залежить від того, як вони пов'язані з іншими формами виховної роботи, від значущості теми, доцільності застосовуваних методів і прийомів під час бесіди, емоційності та відкритості учасників.

Під час підготовки визначається тема, зміст, мета бесіди, готується матеріал, призначаються доповідачі за обраними напрямкам обговорення проблеми. Тема бесіди заздалегідь повідомляється учасникам, щоб вони могли обміркувати своє ставлення до неї. Приміщення оформлюється з урахуванням змісту бесіди: використовуються цитати, ілюстрації, виставки; столи чи стільці розташовують у вигляді кола.

Хід проведення залежить від теми та мети, однак обов’язковим є вступне слово ведучого про тему та мету заходу; доповіді та їх обговорення, підтримання та спонукання дискусії за допомогою крилатих виразів, аудіовізуальних засобів, завдань-ситуацій.

Наприкінці підводиться підсумок у вигляді вироблення колективної думки з питання, що обговорювалося.

Ми поставили собі за мету більш докладно ознайомити учнів з життєписами найвідоміших поетів України і Польщі – Шевченком і Міцкевичем, навчити дітей порівнювати їхні долі, їхню творчість, знайти спільне і відмінне, виховувати в учнів повагу і любов до спадщини поетів, до історичного минулого свого народу та інших народів, а також пробуджувати кращі почуття патріотизму та власної гідності.

Обладнанням послужили портрети Т.Шевченка, А.Міцкевича, цитати І.Франка про Шевченка і Міцкевича, ілюстрації до поеми «Дзяди» і поеми «Кавказ», два кросворди.

Вступне слово вчителя: « У періоди мирні і спокійні, ми не надаємо великого значення творчості таких поетів-революціонерів, як Тарас Шевченко, Адам Міцкевич, ми просто їх вивчаємо у школі, вчимо напам’ять їхні вірші, не сильно вдумуючись у зміст, так воно насправді є. Але у періоди національних зрушень, у переломні періоди будь-якої нації, такі, як зараз, бачимо в Україні, ми прочитуємо таких поетів по-новому, ми вчитуємося в кожне слово і бачимо сьогодення!  Рівно 200 років пройшло з дня народження Шевченка і 216 років з дня народження Міцкевича, а їхні вічні ідеї свободи, волі залишаються актуальними!»

Також перед класом було поставлене мотиваційне питання: «Для чого нам це потрібно?»

 Ми розглянули вислови І.Франка про обох поетів, а також учні-біографи розповідали факти біографії Шевченка і Міцкевича, порівнюючи їхні життєві шляхи.

Всі етапи заходу супроводжувалися показом слайдів мультимедійної презентації, які зіграли роль ілюстрації.

Аналізуючи твори поетів, ми зупинилися на баладному періоді їхньої творчості. Учні зачитували балади «Причинна», «Рибка», «Чати», «Русалка».

Емоційний настрій створювали ілюстрації до балад та пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», покладена на музику М. Лисенком у виконанні Івана Козловського. Це виконання вважаю зразковим.

Далі учні-літературознавці аналізували тексти окремих балад, шукали спільні мотиви та особливості.

Результат цього порівняння був відображений на слайді.

Було відмічено, що життєві шляхи геніїв української та польської літератур Тараса Шевченка і Адама Міцкевича не перепліталися. Але один про одного вони добре знали. Про ці цікаві речі ми говорили на наступному етапі нашого круглого столу.

Учні зачитали уривки із монологу Конрада і вірша «Думи мої» і прослідкували, як автори називають свої думи (Шевченко називає їх квітами, Міцкевич зорями, а це не таке вже й поширене явище у поезії.)

Також цікавим є ставлення митців до Бога. Це було досліджено на прикладах уривків з поеми «Дзяди» та вірша «Кавказ».

Не оминули й відмінностей у ставленні й трактуванні  польських конфедератів.

Це, зокрема, стосується драми Міцкевича «Барські конфедерати» та поеми Шевченка «Гайдамаки». Обидва твори присвячені козацько-селянському повстанню, відомому під назвою «Коліївщина», але якщо Міцкевич, як і Ю. Словацький у поемі «Беньовський», ідеалізують конфедератів (учасників польських збройних формувань, які придушували повстання українців), звеличують їх як справжніх польських патріотів, то Шевченко показує, які трагічні і криваві наслідки це мало для українського та білоруського народів.

Було запропоновано кросворди «Шевченко», «Міцкевич».

Як підсумок прозвучали слова поетів про ставлення до Батьківщини.

Тарас Шевченко писав: “Історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини”.

Адам Міцкевич в свою чергу  казав: «Я з народом не мислю по-різному.»

. У заключному виступі вчителя була узагальнена колективна думка про те, щоці два поети є невід'ємною частиною своїх народів, і, як ми вже переконалися, вони наскільки схожі, настільки й різні.

Підсумовуючи вищесказане, хочу підкреслити, що такий імітаційний метод, як круглий стіл, суттєво активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, значно покращує їхню читацьку компетенцію, виховує активну життєву позицію.

Мирослав Попович в одному із своїх відеозвернень зачитав уривок з вірша, написаного Т. Шевченком в Орській фортеці:

Нічого, друже, не журися,

В дулевину себе закуй,

Гарненько Богу помолися, а на громаду хоч наплюй.

Вона – капуста головата.

А втім, як знаєш, пане-брате,

Не дурень, сам собі міркуй.

Ці слова можуть стати дороговказом для кожної мислячої людини.



Повідомлення для засідання Чортківської районної творчої групи вчителів зарубіжної літератури на тему: "Тема війни у світовій літературі".
 Косівська ЗОШ І-ІІІ ст. Грудень. 2015 рік

   Війна – це загибель усього живого, шлях до пустки, до втрати моральних цінностей, що їх упродовж десятиліть тяжко виробляло людство. Якими б високими ідеями, національними, соціальними чи якимись іншими, та війна не виправдовувалася. Для того людству даровано розум, аби воно шукало інші шляхи для вирішення своїх проблем, для того існує слово, аби політики могли домовитися про мирне вирішення конфліктів.

 В. Дрозд

   Тема війни присутня у всесвітній літературі з найдавніших епох, з найдавніших пам’яток світового письменства. Це і Гомерова «Іліада» з її гуманістичним пафосом, який включає осуд війни та її жорстокості, і проникливі вірші Тіртея; засудження війни у вірші китайського середньовічного поета Ду Фу «При місяці згадую брата» і у Дантовій «Божественній комедії».

  Нова програма «Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи» (К., 2012 зі змінами 2015) подає  тему війни у навчальній темі 7 класу «Історичне минуле в літературі. Друга світова війна у європейській поезії. Василь Володимирович Биков. «Альпійська балада».

   Зупинюся докладніше на повісті В. Бикова «Альпійська балада», на текстуальне вивчення якої дається 3-4 години. Одразу хотілося би зауважити, що учителі зарубіжної літератури зіткнулися з проблемами технічного характеру, в першу чергу. Це відсутність підручників, разом з тим і текстів твору, так як він уведений вперше для вивчення у  7 класі. Таки залишається все ще актуальною проблема читання цього твору в мережі Інтернет. Текст «Альпійської балади» був перекладений на українську мову Галиною Вігурською і виданий у 1965 році у київському видавництві «Молодь». Цей самий переклад використаний у підручнику Є.Волощук.

Приступаючи до вивчення повісті, ми знову налаштовуємося на сприйняття подій Другої світової війни. Більш того, у цьому нам допоможуть вірші Констянти Галчинського «Солдати з Вестерплятте». До речі, дітей вражає модерна експресивність поезії   А. Маргула – Шпербера «Про назву концтабору Бухенвальд» та зв'язок назви відомого концентраційного табору із назвою Буковина, рідною авторові. Виразне читання віршів учнями стане тим містком, через який ми плавно перейдемо до вивчення повісті В. Бикова.

    Знайомлячись з біографією письменника у 7 класі пропоную звернути увагу тільки на яскраві моменти його життєпису. Зокрема, потрібно зауважити, що повісті білоруського письменника-фронтовика Василя Бикова відзначалися

  неординарністю  осмислення внутрішнього світу людини, злетів і падінь в найекстремальніших ситуаціях воєнного лихоліття, непомітного героїзму і морального стоїцизму у буденних епізодах війни. Це твори, які по праву можна віднести до світових шедеврів антимілітаристичної прози ХХ століття.

Повідомлення про письменника можуть готувати учні, але потрібно спрямувати їхню пошукову діяльність на виокремлення цікавих епізодів із життя письменника, а не на всю біографію.

Вивчення біографії  письменника та тексту повісті супроводжуватимуть слайди мультимедійної презентації.

 Цікавим прийомом може бути повідомлення учня  «Передісторія створення повісті» на основі спогадів самого письменника.

Можлива для використання на уроці бесіда на виявлення первинного читацького сприйняття (Як читали цей твір ви? Коротко розкажіть про героїв. Хто вони?)

Учням пропонується сформулювати тему твору.

- Як вона реалізується в сюжеті?

- Скільки сюжетних ліній в повісті? Які? З ким /чим вони пов’язані?(Дві сюжетних лінії . Перша – минуле Івана Терешка, його участь у боях, поранення, госпіталізація, втечі з концтабору, оточення й полон; друга – колізії втечі з табору і кохання Івана й Джулії).

- Скільки часових пластів у цьому творі? Поясніть. (Теперішнє – лист героїні, яка залишилась жити, минуле – поневіряння білоруського солдата й італійської дівчини під час втечі з концтабору).

- Чому письменник в порівняно невеликому за обсягом творі вводить часові пласти? (Це дуже важливо, адже для справжніх людських почуттів немає часових або просторових обмежень).

Особливості композиції твору визначаються за допомогою питань:

- Яка побудова повісті «Альпійська балада»? (Твір складається із 24 розділів; також лист – замість епілогу; вставні частини – 4, в яких розповідається про те, як Іванові вдалося здійснити втечу з табору; вставка – сон Івана (він символічний); спогади про дівчину свого друга та про невдалі втечі з табору)

- Яка роль вставних частин?

На етапі узагальнення пропонується «Рефлексивний екран». Учні по колу висловлюються, вибираючи початок фрази з рефлексивного екрану на дошці:

Сьогодні я дізнався…

Було цікаво…

Було важко…

Я виконував завдання…

Я зрозумів, що можу…

Я відчув, що …

Я навчився…

Я зміг…

Я спробую…

Для домашнього завдання можна запропонувати: 1. Дібрати цитати до характеристики образів Івана та Джулії.

2. Дати письмову відповідь на запитання «В чому ви вбачаєте завдання письменника, який пише про війну?»

3. Спробуйте від імені сина Івана та Джулії написати листа своїм батькам.

На наступних уроках учні характеризуватимуть образи Івана Терешка і Джулії;

протиставлення сили дружби й кохання світу насильства; . гуманістичний зміст повісті; символічність назви твору, риси жанру балади в ньому. 

Важливо підібрати епіграф до уроку. Наприклад:

Війна і ненависть нічого не додають до радості загального стрімкого руху. Заради чого нам ненавидіти одне одного?

А. де Сент-Екзюпері

Або

Війна – це не справжній подвиг, війна – це сурогат подвигу… Звичайна гра в орла чи решку ще не перетворилася на подвиг. Війна – це не подвиг. Війна – хвороба.

А. де Сент-Екзюпері

На етапі мотиваційної діяльності можна попрацювати з епіграфом, потім перейти до проблемного запитання:

 Чи потрібна в повісті ця історія короткого, несподівано зародженого наперекір життєвим обставинам, кохання? Прийом «Обери позицію»: «Так – Ні – Не знаю, не визначив власної позиції». Учні висловлюють власні судження, аргументуючи їх.

В процесі уроку ми будемо повертатися до проблемного запитання. Учні матимуть змогу або змінити свою позицію, або залишитися на попередній.

Працюючи над характеристикою образу Івана Терешка, вирішуємо такі питання:

- Ким був Іван Терешка?

- Як поводився Іван в полоні?

 - В якому епізоді особливо яскраво проявляється « хтось… нескорений »? татами

Всі відповіді учні підкріплюють цитатами.

Докладно розбираємо епізод, в якому йдеться про поєдинок Івана із собакою (р.1).

Характеризуючи Джулію, потрібно звернути увагу на те, що письменник подає декілька портретів дівчини.

Автор дає читачам можливість поступово розкривати для себе Джулію, як це робив Іван; вона змінюється, як і кожна людина, залежно від настрою, ситуації.

  Заповнюємо блок-схему «Історія кохання героїв» цитатним матеріалом, який учні підготували вдома, та прослідковуємо розвиток почуттів героїв.

Виразне читання уривка з повісті, де автор передає роздуми Івана про своє перше кохання, приведе учнів до думки про те, що саме любов об’єднала двох молодих людей з різних світів.

Визначаючи жанрову приналежність твору,  доцільно скористатися прийомом «Евристична бесіда».

Пригадуємо особливості повісті.

- Чи є «Альпійська балада» повістю? Якщо так, то повістю якого типу? Ця повість – соціальна, пригодницька, любовна, філософська, сентиментальна, мелодраматична? Можливо, інша? (Лірична)

- Вчитаймось в назву – «Альпійська балада». Чому «Альпійська» - зрозуміло – за місцем розвитку подій. А про що говорить поняття «балада»?

(Баладний жанр, як правило, належить до поетичних форм, до ліро-епосу фантастичного, героїчного чи родинно-побутового змісту, з трагічними фіналами, з загадково-таємничими елементами, уривчастими оповідями, драматичними діалогами).

Обговорюючи гуманістичний зміст повісті, акцентуємо увагу на тому, що об’єднує персонажів. Потрібно звернути увагу на проблему віри та релігії. Коли Джулія говорить. Що Санта Марія їм допоможе, Іван ставиться до цього як невіруюча людина, яка покладається тільки на свої сили. Але він терпимий до віри: обережно повертає хрестика на грудях Джулії, коли вона спить. А може, Свята Марія і зробила свою роботу, врятувавши Джулію від вірної смерті.

Всією силою свого художнього слова автор виступає проти війни. Його герої, обговорюючи свої відносини, моделюють тільки ситуації,характерні для мирного життя. І, що цікаво, ініціатором тут виступає Джулія – жінка, яка мріє про сімейний затишок, про народження сина. Але безпощадна війна, як хвороба, забирає від дівчини хлопця.

Щоб допомогти учням зрозуміти символіку назви повісті, можна увімкнути відео або фото природи Альп і попрацювати над розділом 15, де описана краса гірських схилів. І на тлі цієї прекрасної картини природи розгортаються такі страшні трагічні події як Війна, але разом з тим і зароджується найкраще у світі почуття – Любов.

  

Підсумовуючи сказане, хочеться підмітити: важко обговорювати твори   

 про війну. Потрібно говорити про героїзм, але й потрібно підводити до думки про те, що війна – найбільше лихо, яке може тільки статися. І страждають від цього прості люди, і вони несуть найважчу ношу, і саме проста маленька людина втрачає найбільше.

Папа Франциск нещодавно зазначив, що ми увійшли в передріздвяний час: вже скоро запалимо святкові вогні, розпочнемо святкування, прикрашатимемо ялинки, споруджуватимемо вертепи тощо, але усе це - обман, якщо у світі й надалі триватимуть війни. Світ, на жаль, не зрозумів та не прийняв шлях миру. Єпископ Риму, пригадавши нещодавні відзначення річниць трагічних подій другої світової війни, бомбардування Хіросіми і Нагасакі та інших, назвав їх «непотрібним кровопролиттям». Він закликав призадуматись над тим, що залишиться після тих воєн, які ми сьогодні переживаємо у різних куточках світу? «Руїни, тисячі дітей без освіти, багато невинних смертей, багато, і великі гроші у кишенях торгівців зброєю», – підкреслив Папа. На закінчення Папа зазначив, що також  нам потрібно просити у Господа дар сліз, щоб оплакувати світ, який не знає шляху миру, який з цинізмом не визнає, що триває війна. Слід просити у Всевишнього дар навернення серця, щоб світ віднайшов здатність оплакувати злочини, які сам спричинив, і війни, які розпалив.