http://www.slideshare.net/mariyapulyak/ss-60300141 from Mariya Pulyak
З досвіду роботи вчителя зарубіжної літератури
Улашківської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Пуляк Марії Зенонівни
Далеко не кожен стане вченим,
письменником, артистом,
далеко не кожному призначено винайти порох,
але майстром у своїй справі повинен стати
кожен.
Сухомлинський В.
Спостерігаючи за змінами в розвитку освіти України, помічаємо тенденцію у переорієнтації національної освіти з накопичення знань на здатність їх застосовувати на практиці та вчитися протягом життя.
Одним з головних завдань вивчення курсу зарубіжної літератури в школі є формування та розвиток читацької компетентності учнів, яка передбачає знання і вміння творчого характеру, соціальні навички учнів (робота в групах, парах,уміння співпрацювати), їхні світоглядні переконання, розвиток духовно-ціннісних орієнтирів та естетичних потреб, виховання особистості, здатної оцінювати явища класичної сучасної культури та орієнтуватися у творах мистецтва.
У нормативних документах Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України компетенцію розглядають «як загальну здатність, яка базується на знаннях, уміннях, цінностях,нахилах, набутих завдяки навчанню», тому виховання компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі, - спільна мета для всіх ланок системи виховання та критерії ефективності виховного процесу [1, c. 27].
З цього випливає, що першочергове завдання сучасної школи полягає насамперед у формуванні особистості не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з розвиненою потребою подальшого пізнання й самостійної дії, з непоганими орієнтувальними навичками, здатністю приймати нестандартні рішення.
Саме шкільна літературна освіта покликана вирішити ці завдання. Нові суспільні умови існування вимагають від учителя літератури формувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, доводити особисту думку, триматися гідно, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, але водночас співчутливою і милосердною. Цього можна досягти в основному шляхом прилучення учнів до читання.
Застосовуючи способи виховання справжньої людини, учитель має отримати особистість, яка глибоко мислить і готова розбудовувати рідну країну.
Над проблемою формування читацької компетентності працюють відомі вітчизняні учені-філологи: Ісаєва О.О., Мірошниченко Л.О., Ніколенко О.М., Ковбасенко Ю.І. та інші. Опираючись на дослідження цих вчених, головне завдання своєї роботи вбачаю у формуванні читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, готового до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому враховуючи інші точки зору на предмет обговорення.
На шляху досягнення цієї мети існує чимало перешкод, які заважають сучасному школяреві стати свідомим читачем. Це неконтрольований вплив масових медіа , мережа комп’ютерних розваг,перебування під впливом натовпу, нав’язлива суспільна «стратегія» на легке досягнення успіху. Батьки іноді також не можуть викликати в учня зацікавленості читанням, бо ставляться до цієї діяльності як до формального шкільного обов’язку.
Щоб сформувати читацьку компетентність школяра, необхідно використовувати потенційні розумові можливості сучасного підлітка. Адже він чудово орієнтується у світі своєї субкультури, чудово запам’ятовує імена і факти із життя зірок, спроможний «ковтати» сотні сторінок «культових» молодіжних текстів, уміє захищати свої групові цінності.
Читацька компетентність – це набута інтегрована здатність учня, що складається зі знань історії та теорії літератури, складових літературного аналізу; уміння узагальнювати,аналізувати, зіставляти, знаходити аналогії, робити висновки,застосовувати набуті знання, уміння, сформовані навички в новій навчальній ситуації; самостійно здобувати знання, конструювати їх, орієнтуватися в інформаційному просторі; формувати навики аналізу ідейно-тематичних складових художнього твору, визначати засоби художньої виразності; інтерпретувати художні твори; створювати власні проекти.
Мета формування читацької компетентності – це засвоєння понять і навчання не окремих розумових операцій у випадковому стихійному порядку, а в системі розумових дій для виконання нестереотипних завдань.
На уроці створюється комунікативна мовленнєва ситуація, важлива для формування компетентності та самосвідомості, самовизначення, самодостатності учнів.
Керуючись комплексом завдань, окреслених професором Ісаєвою О., формую читацьку компетенцію, розвиваючи постійну потребу в читанні, навчаючи дітей обирати літературу до їх вікових і особистісних інтересів, створюючи учням належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінювання прочитаного, забезпечуючи учнів необхідним навчальним матеріалом з теорії та історії літератури, літературної критики, формуючи в дітей навички аналізу художнього твору, організовуючи дослідницьку роботу учнів,розвиваючи усне і писемне мовлення.
Головне завдання вбачаю в тому,щоб привернути до книги учнів середніх класів, зробити процес читання життєвою необхідністю.
Одним з шляхів розв’язання цієї проблеми є метод творчого читання, який використовую на заняттях.
Метод творчого читання це спосіб взаємодії вчителя і учнів, спрямований на досягнення освітньо-виховних завдань. За класифікацією Кудряшова М. І, метод творчого читання реалізується засобами: виразне читання вчителя; читання майстрів художнього слова; читання з подальшим коментуванням; слово вчителя з метою точного і якомога глибшого розуміння тексту; бесіда, за допомогою якої перевіряються враження учнів від прочитаного твору, спрямовується їхня увага на важливі ідейні та художні особливості, а водночас формулюються художні, моральні та суспільні проблеми, що безпосередньо випливають зі змісту прочитаного.
Разом із традиційними видами навчальної діяльності учнів ( читання художнього твору вдома і в класі; виразне читання; вивчення напам’ять; складання плану, заголовки якого стимулюють жваве, образне, емоційне відтворення окремих епізодів, сцен твору; художня оповідь, близькі до тексту перекази творів; ілюстрування прочитаного; усні та письмові відгуки на прочитане; складання анотації; інсценізація творів) застосовую інтерактивні методи: «мозковий штурм», інтерв’ю, рольова гра.
У своїй практиці плідними вважаю так звані жанрові уроки: урок-прогулянка музеєм письменника (будиночок Р.Бернса у Шотландії, музей Шерлока Холмса у Лондоні та ін.),з використанням відеоматеріалів з Інтернету. Урок-дискусія «концентричні кола» - одна з улюблених сучасних технологій. Тут важливо окреслити проблемне запитання або яскраву назву , наприклад: «Істина в душі людини. Опозиція Фауст – Мефістофель», «Хто він - Дон Кіхот?», «Для чого Гобсекові гроші?» тощо. Особливості дискусії «концентричні кола»: думка формується у групах,підготовлених учнів немає, речник (спікер) висловлює думку групи; висловивши свою думку, перша група обирає групу-опонента; опоненти, висловивши свою думку щодо першого питання, висловлюють свої аргументи за наступним питанням і знову обирають собі групу-опонента; підсумкове запитання: пропонуємо учням зайняти позицію («за», «проти», «не можу визначитись»); окремі учні можуть аргументувати свою позицію (техніка «Мікрофон»); спираючись на рішення опонентів, робимо висновки. Правила дискусії дозволяють учневі чітко визначати свою точку зору й аргументи до неї, розвивають ораторські здібності, виховують культуру спілкування.
Особливо цікавою та результативною є робота учнів у групах. Наприклад, учні в стійких групах залюбки виконують дистанційний творчий диктант,який супроводжується руханкою. Учитель об’єднує учнів у три групи по п’ять учнів, які сідають у коло. Кожен учень має чітке завдання: донести до членів групи ім’я персонажа твору (відповідно до списку вчителя); одночасно група добирає, наприклад, епітети до характеристики персонажів.
Групова робота вчить дітей працювати в команді, відповідальності, соціалізації, допомагає усвідомити власний внесок у спільну справу, сприяє критичному ставленню до себе.
Використання елементів театральної педагогіки фокусує увагу учня на проблемних запитаннях і шляхах їх розв’язання, сприяє розкутості учня, відчуттю впевненості в собі. Під час гри дитина легко звикає до виступів перед аудиторією, що відкриває шлях до пошуку власного «Я», яке не боїться доносити особисте світовідчуття до оточуючих. Разом з тим, учень-актор разом з учителем-режисером працює над роллю, учиться володіти своїм голосом, рухами, танцює, співає, власноруч створює декорації,костюми, малює афіші, розкриває свої творчі здібності.
Неабияку роль відіграють вправи та завдання на розвиток творчих здібностей учнів.
«Асоціації». Один учень виходить із класу, інші з учителем загадують персонажа з літературного твору. Учень повертається і ставить класу запитання на асоціації загаданого персонажа з предметами та явищами навколишнього світу: наприклад, з якою квіткою асоціюється загаданий персонаж, з якою піснею, з яким кольором.
Ця діяльність сприяє формуванню асоціативного мислення, логіки, умінню співвідносити прочитаний твір з навколишнім життям.
«Картина». Кілька учнів малюють картину за допомогою пантоміми. Інші мають впізнати, що було показано ( наприклад, сценка-пантоміма «Лісові розбійники», за повістю М. Твена «Пригоди Тома Сойєра").
Ця діяльність розвиває творче мислення, фантазію, вимагає вміння спостерігати за навколишнім світом і використовувати власні спостереження, розвиває координацію рухів. Якщо це завдання виконують у парах чи групах, то воно формує в дітей командний дух, уміння добирати з низки пропозицій найбільш влучну.
Таким чином, формування та розвиток читацької компетентності учнів – це складна та необхідна задача, яку має розв’язувати кожен учитель світової літератури. Вважаю, що компетентний, здатний критично мислити учень може сформуватися в атмосфері, де вітається розмаїття думок та поглядів.
Спостерігаючи за змінами в розвитку освіти України, помічаємо тенденцію у переорієнтації національної освіти з накопичення знань на здатність їх застосовувати на практиці та вчитися протягом життя.
Одним з головних завдань вивчення курсу зарубіжної літератури в школі є формування та розвиток читацької компетентності учнів, яка передбачає знання і вміння творчого характеру, соціальні навички учнів (робота в групах, парах,уміння співпрацювати), їхні світоглядні переконання, розвиток духовно-ціннісних орієнтирів та естетичних потреб, виховання особистості, здатної оцінювати явища класичної сучасної культури та орієнтуватися у творах мистецтва.
У нормативних документах Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України компетенцію розглядають «як загальну здатність, яка базується на знаннях, уміннях, цінностях,нахилах, набутих завдяки навчанню», тому виховання компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі, - спільна мета для всіх ланок системи виховання та критерії ефективності виховного процесу [1, c. 27].
З цього випливає, що першочергове завдання сучасної школи полягає насамперед у формуванні особистості не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з розвиненою потребою подальшого пізнання й самостійної дії, з непоганими орієнтувальними навичками, здатністю приймати нестандартні рішення.
Саме шкільна літературна освіта покликана вирішити ці завдання. Нові суспільні умови існування вимагають від учителя літератури формувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, доводити особисту думку, триматися гідно, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, але водночас співчутливою і милосердною. Цього можна досягти в основному шляхом прилучення учнів до читання.
Застосовуючи способи виховання справжньої людини, учитель має отримати особистість, яка глибоко мислить і готова розбудовувати рідну країну.
Над проблемою формування читацької компетентності працюють відомі вітчизняні учені-філологи: Ісаєва О.О., Мірошниченко Л.О., Ніколенко О.М., Ковбасенко Ю.І. та інші. Опираючись на дослідження цих вчених, головне завдання своєї роботи вбачаю у формуванні читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, готового до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому враховуючи інші точки зору на предмет обговорення.
На шляху досягнення цієї мети існує чимало перешкод, які заважають сучасному школяреві стати свідомим читачем. Це неконтрольований вплив масових медіа , мережа комп’ютерних розваг,перебування під впливом натовпу, нав’язлива суспільна «стратегія» на легке досягнення успіху. Батьки іноді також не можуть викликати в учня зацікавленості читанням, бо ставляться до цієї діяльності як до формального шкільного обов’язку.
Щоб сформувати читацьку компетентність школяра, необхідно використовувати потенційні розумові можливості сучасного підлітка. Адже він чудово орієнтується у світі своєї субкультури, чудово запам’ятовує імена і факти із життя зірок, спроможний «ковтати» сотні сторінок «культових» молодіжних текстів, уміє захищати свої групові цінності.
Читацька компетентність – це набута інтегрована здатність учня, що складається зі знань історії та теорії літератури, складових літературного аналізу; уміння узагальнювати,аналізувати, зіставляти, знаходити аналогії, робити висновки,застосовувати набуті знання, уміння, сформовані навички в новій навчальній ситуації; самостійно здобувати знання, конструювати їх, орієнтуватися в інформаційному просторі; формувати навики аналізу ідейно-тематичних складових художнього твору, визначати засоби художньої виразності; інтерпретувати художні твори; створювати власні проекти.
Мета формування читацької компетентності – це засвоєння понять і навчання не окремих розумових операцій у випадковому стихійному порядку, а в системі розумових дій для виконання нестереотипних завдань.
На уроці створюється комунікативна мовленнєва ситуація, важлива для формування компетентності та самосвідомості, самовизначення, самодостатності учнів.
Керуючись комплексом завдань, окреслених професором Ісаєвою О., формую читацьку компетенцію, розвиваючи постійну потребу в читанні, навчаючи дітей обирати літературу до їх вікових і особистісних інтересів, створюючи учням належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінювання прочитаного, забезпечуючи учнів необхідним навчальним матеріалом з теорії та історії літератури, літературної критики, формуючи в дітей навички аналізу художнього твору, організовуючи дослідницьку роботу учнів,розвиваючи усне і писемне мовлення.
Головне завдання вбачаю в тому,щоб привернути до книги учнів середніх класів, зробити процес читання життєвою необхідністю.
Одним з шляхів розв’язання цієї проблеми є метод творчого читання, який використовую на заняттях.
Метод творчого читання це спосіб взаємодії вчителя і учнів, спрямований на досягнення освітньо-виховних завдань. За класифікацією Кудряшова М. І, метод творчого читання реалізується засобами: виразне читання вчителя; читання майстрів художнього слова; читання з подальшим коментуванням; слово вчителя з метою точного і якомога глибшого розуміння тексту; бесіда, за допомогою якої перевіряються враження учнів від прочитаного твору, спрямовується їхня увага на важливі ідейні та художні особливості, а водночас формулюються художні, моральні та суспільні проблеми, що безпосередньо випливають зі змісту прочитаного.
Разом із традиційними видами навчальної діяльності учнів ( читання художнього твору вдома і в класі; виразне читання; вивчення напам’ять; складання плану, заголовки якого стимулюють жваве, образне, емоційне відтворення окремих епізодів, сцен твору; художня оповідь, близькі до тексту перекази творів; ілюстрування прочитаного; усні та письмові відгуки на прочитане; складання анотації; інсценізація творів) застосовую інтерактивні методи: «мозковий штурм», інтерв’ю, рольова гра.
У своїй практиці плідними вважаю так звані жанрові уроки: урок-прогулянка музеєм письменника (будиночок Р.Бернса у Шотландії, музей Шерлока Холмса у Лондоні та ін.),з використанням відеоматеріалів з Інтернету. Урок-дискусія «концентричні кола» - одна з улюблених сучасних технологій. Тут важливо окреслити проблемне запитання або яскраву назву , наприклад: «Істина в душі людини. Опозиція Фауст – Мефістофель», «Хто він - Дон Кіхот?», «Для чого Гобсекові гроші?» тощо. Особливості дискусії «концентричні кола»: думка формується у групах,підготовлених учнів немає, речник (спікер) висловлює думку групи; висловивши свою думку, перша група обирає групу-опонента; опоненти, висловивши свою думку щодо першого питання, висловлюють свої аргументи за наступним питанням і знову обирають собі групу-опонента; підсумкове запитання: пропонуємо учням зайняти позицію («за», «проти», «не можу визначитись»); окремі учні можуть аргументувати свою позицію (техніка «Мікрофон»); спираючись на рішення опонентів, робимо висновки. Правила дискусії дозволяють учневі чітко визначати свою точку зору й аргументи до неї, розвивають ораторські здібності, виховують культуру спілкування.
Особливо цікавою та результативною є робота учнів у групах. Наприклад, учні в стійких групах залюбки виконують дистанційний творчий диктант,який супроводжується руханкою. Учитель об’єднує учнів у три групи по п’ять учнів, які сідають у коло. Кожен учень має чітке завдання: донести до членів групи ім’я персонажа твору (відповідно до списку вчителя); одночасно група добирає, наприклад, епітети до характеристики персонажів.
Групова робота вчить дітей працювати в команді, відповідальності, соціалізації, допомагає усвідомити власний внесок у спільну справу, сприяє критичному ставленню до себе.
Використання елементів театральної педагогіки фокусує увагу учня на проблемних запитаннях і шляхах їх розв’язання, сприяє розкутості учня, відчуттю впевненості в собі. Під час гри дитина легко звикає до виступів перед аудиторією, що відкриває шлях до пошуку власного «Я», яке не боїться доносити особисте світовідчуття до оточуючих. Разом з тим, учень-актор разом з учителем-режисером працює над роллю, учиться володіти своїм голосом, рухами, танцює, співає, власноруч створює декорації,костюми, малює афіші, розкриває свої творчі здібності.
Неабияку роль відіграють вправи та завдання на розвиток творчих здібностей учнів.
«Асоціації». Один учень виходить із класу, інші з учителем загадують персонажа з літературного твору. Учень повертається і ставить класу запитання на асоціації загаданого персонажа з предметами та явищами навколишнього світу: наприклад, з якою квіткою асоціюється загаданий персонаж, з якою піснею, з яким кольором.
Ця діяльність сприяє формуванню асоціативного мислення, логіки, умінню співвідносити прочитаний твір з навколишнім життям.
«Картина». Кілька учнів малюють картину за допомогою пантоміми. Інші мають впізнати, що було показано ( наприклад, сценка-пантоміма «Лісові розбійники», за повістю М. Твена «Пригоди Тома Сойєра").
Ця діяльність розвиває творче мислення, фантазію, вимагає вміння спостерігати за навколишнім світом і використовувати власні спостереження, розвиває координацію рухів. Якщо це завдання виконують у парах чи групах, то воно формує в дітей командний дух, уміння добирати з низки пропозицій найбільш влучну.
Таким чином, формування та розвиток читацької компетентності учнів – це складна та необхідна задача, яку має розв’язувати кожен учитель світової літератури. Вважаю, що компетентний, здатний критично мислити учень може сформуватися в атмосфері, де вітається розмаїття думок та поглядів.
Література
- Буцька І.В. Формування та розвиток критичного мислення на уроках зарубіжної літератури через упровадження компетентнісного підходу в навчанні // Зарубіжна література в школі. – 2010. - №3. – С. 10-13.
- Ісаєва О.О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури. – К. : Ленвіт, 2000. – 184 с.
- Костюченко Л.С. Розвиток читацької компетентності // Педагогічна майстерня. – 2013. - №3. – С. 27-32.
Немає коментарів:
Дописати коментар